Правова позиція

Конституційного Суду України

згідно з Рішенням

у справі № 1-37/2001

від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001

Щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого пункту 2 про визначення стажу наукової роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання” Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково- технічну діяльність” від 27 травня 1999 року (справа щодо стажу наукової роботи)

Суб’єкт права на конституційне подання: народні депутати України.

Фабула справи: суб’єкт права на конституційне подання звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати неконституційним положення абзацу другого пункту 2 про визначення стажу наукової роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання” Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 27 травня 1999 року № 923 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1191) (далі – Постанова № 923), що стосується зарахування до стажу наукової роботи часу перебування на зазначених у переліку посадах, зайняття яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію науковим працівникам.

Як стверджується в конституційному поданні, Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, обмеживши стаж наукової роботи його обчисленням лише з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання, і таким чином “проігнорував положення статті 24 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, яка досить чітко визначає відрахування наукового стажу з дати зайняття посади наукового працівника". Народні депутати України вважають, що такий підхід Кабінету Міністрів України до реалізації положень Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” суттєво звужує зміст визначених ним прав і свобод наукових, науково-педагогічних працівників, “є дискримінаційним по відношенню до них”.

Правова позиція: якщо право на пенсію, її розмір, суми названих виплат можна пов’язати з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, фінансовими можливостями держави у той чи інший період її розвитку, часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів, з певними датами, від яких розпочинаються такі грошові виплати, то стаж (не рівень оплати) наукової роботи не може залежати від цього. Об’єктивно стаж наукової роботи зумовлюється лише кількісними показниками, тобто тривалістю інтелектуальної творчої діяльності, спрямованої на одержання і використання нових знань, на методичне, організаційне забезпечення та координацію таких творчих пошуків, часом науково-педагогічної роботи у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації тощо.

В абзаці дев’ятому статті 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” сформульовано визначення поняття “науковий працівник”. Це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю і має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації. Підкреслено, що така кваліфікація не залежить від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Положення Постанови № 923, яке розглядається, не лише суперечить, а фактично блокує реалізацію відповідних положень Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.

Пунктами 1 і 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці тощо. В преамбулі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наголошується, що він визначає засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, а стаття 24 названого Закону свідчить про її безпосередню спрямованість на досягнення такої мети вже у самій назві – "Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника". Зазначена стаття унормовує право на підвищені пенсії для осіб, які мають відповідний стаж наукової роботи, встановлює спеціальний порядок нарахування таких пенсій, а також умови обчислення наукового стажу.

Постановою № 923 відповідно до припису частини третьої названої вище статті Закону мав бути затверджений лише перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників, які користуються встановленим правом. Кабінет Міністрів України вийшов за рамки цього положення, визначивши ще й умови обчислення стажу наукової роботи з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання, а не з часу заміщення відповідної посади для професійного зайняття науковою, науково-технічною, науково-організаційною чи науково-педагогічною діяльністю. Тим самим Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, встановлені частиною третьою статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і порушив вимоги частини другої статті 19, частини третьої статті 113 і частини першої статті 117 Конституції України.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантовані свобода наукової, технічної творчості, захист моральних і матеріальних інтересів, у тому числі й наукових (науково- педагогічних) працівників; на державу покладено обов’язок сприяння розвиткові науки. Положення про визначення стажу наукової роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання” послаблює матеріальні і моральні стимули наукової діяльності, зменшує потяг до неї громадян, особливо з числа творчої молоді. Отже, зазначене положення Постанови № 923 суперечить і статті 54 Конституції України.

Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Висновки: в юридичному значенні науковий ступінь або вчене звання є формою державного визнання рівня кваліфікації вченого чи кваліфікаційної вимоги для зайняття науковим (науково-педагогічним) працівником відповідної посади і впливає на рівень оплати праці, доплат до неї, розмір пенсій чи грошової допомоги, встановлення житлових пільг, тривалості відпустки, але не породжує будь-яких правових наслідків при визначенні як загального, так і спеціального трудового стажу, оскільки останній залежить від діяльності на посаді наукового (науково-педагогічного) працівника та її тривалості, а не від наукового ступеня або вченого звання.

Ключові слова: повноваження уряду, межі конституційних повноважень, права наукових працівників