Право постійного землекористування та принципи його законодавчого регулювання
Громадяни часто плутають між собою поняття володіння, розпорядження ділянками та землекористування. Як правильно визначити його, зрозуміти відмінності та врегулювати спірні питання? Дізнавайтеся докладніше на ✩ZakonOnline✩!
Загальні правові засади
Право на землекористування, як на один з найцінніших природних ресурсів, закріплено в Конституції України. В окремих статтях Земельного кодексу розтлумачено види та форми використання земельних ділянок різного призначення, а також умови користування:
- На платній чи безоплатній основі.
- За умов раціонального та бережливого підходу.
- Зі збереженням екології та чистоті навколишнього середовища.
Ряд спірних питань щодо сталого землекористування допомагають врегулювати окремі нормативно-законодавчі документи (ухвали, постанови, листи тощо).
Постійне землекористування означає надання права володіння та користування ділянкою без чітких строкових обмежень. Зазвичай така земля знаходиться у власності держави чи місцевих комунальних служб. Коло користувачів, за законодавством, є дуже обмеженим. Виключенням є особи, що набули такого права користування землею до 01.01.2002 р.
На відміну від нього, тимчасове землекористування найчастіше за все означає оренду. Воно:
- Здійснюється на платних засадах.
- Обмежується певними строками, прописаними у відповідному договорі (максимум — до 50 років).
Важливі аспекти постійного землекористування
За чинним законодавством, стале користування землею повинно відбуватися виключно за цільовим призначенням ділянки. Правовстановлюючим документом є Державний акт відповідного зразку, з водяними позначками, підписами уповноважених осіб та печатями.
Постійне землекористування не передбачає плати за використання. Але користувачу доведеться понести певні витрати (в розмірі земельного податку).
Умови припинення права користування землею на сталих засадах теж викладені в законодавстві. Серед них:
- Нецільове використання земельної ділянки, що є однією з поширених форм порушень.
- Несплата нарахованого податку на землю.
- Спричинення шкоди екології тощо.
Приклади врегулювання спірних питань щодо сталого землекористування
Зміна назви або статусу юридичної особи, що має право землекористування, за думкою деяких експертів не є вагомою підставою для припинення такого права. Тому подібні справи можна сміливо вирішувати через суд, відстоюючи законні права.
Ділянки, на які оформлене право постійного землекористування, не можуть бути віддані в оренду (наприклад, з метою отримання додаткового прибутку). Адже Державний акт не передбачає передачі права вільного розпорядження нею.
