Форми та види власності, їх зміст та особливості
Питання прав власності та їх захисту згідно чинного законодавства є актуальними як для фізичних, так і для юридичних осіб. Тим паче що через різність деяких тлумачень та постійне внесення змін до нормативної бази часто виникають суперечливі ситуації. Зорієнтуватися в цьому різноманітті, правильно визначивши види та форми власності, допоможе ✩ZakonOnline✩.
Класифікація форм власності за різними ознаками
Найпростішим критерієм поділу є характеристики самого об’єкту, на який поширюються права її власника. Згідно з цим виділяють майнову та інтелектуальну власність. Зовсім інший підхід пропонується згідно з приналежністю засобів виробництва, праці та вироблених продуктів. За ним, виокремлюють приватну власність та суспільну.
В окремий класифікаційний ряд можна поставити державну та колективну власність. Але все це є суспільною власністю. Наприклад, за Конституцією України права на природні ресурси, що видобуваються на території країни, належать виключно державі (тобто українському народові).
В економічній системі прийнято поділяти юридичних осіб за формою власності, а також за порядком їх створення та правомочностей. Спеціальну класифікацію для цього було розроблено за участю державних органів (Міністерства економіки, Держкомстату тощо) та впроваджено в дію. Це було зроблено для полегшення збору та обробки інформації, а також для впорядкування обліку та звітності (бухгалтерської, податкової, статистичної тощо).
Щоб розібратися, про які саме види власності йде мова у конкретному випадку, пропонуємо детальніше вивчити законодавчу базу та судову практику з аналогічних питань, наведену в базі ✩ZakonOnline✩.
Що таке поняття права власності, та якими документами воно регулюється?
У Цивільному кодексі дано чітке визначення права власності та її суб’єктів. Але управління може здійснюватися як безпосередньо власниками, так і уповноваженими на це органами або окремими особами.
Регулювання питань прав власності, їх виникнення, розподілу та передачі проходить з використанням ряду нормативно-правових актів. Наприклад, ряд об’єктів державної власності (затверджений поіменно) перебуває під охороною Нацполіції згідно відповідної Постанови від 21.10.2018 р. Такий крок допомагає зберегти культурну спадщину, а також зміцнити економіку та безпеку країни.
Поняття та зміст передачі прав власності
В деяких випадках, залежно від форми власності та об’єкту, права на неї можуть передаватися. Зазвичай мова йде про передачу від однієї приватної особи іншій, або між юридичними особами. Наприклад, це відбувається у випадку купівлі-продажу, дарування, передання у спадщину різноманітного рухомого та нерухомого майна або матеріальних цінностей.
Трохи складнішим є поділ суспільної власності, наприклад, між кількома спадкоємцями або власниками (якщо один з них продає свою частку). Тут можна керуватися ухвалами та рішеннями Верховного суду стосовно аналогічних справ, наведених в нашій базі.
Більш заплутаною та складною є інтелектуальна власність. Адже вона має нематеріальну форму, тож труднощі виникають як при визначенні об’єктів, так і при передачі прав на них.
Регулювання питань спільної власності
Поняття спільної власності об’єднує у собі кілька видів:
- Спільна сумісна власність означає належність об’єкта двом та більше особам. Якщо долі володіння рівні (або не виокремлені), його вважають саме сумісним. Наприклад, будинок чи дача у подружжя, придбані під час перебування у шлюбі.
- Спільна часткова власність означає виокремлення та фіксування часток володіння об’єктом. Наприклад, передана двом сестрам за спадщиною квартира, де одній володарці належить тільки третина (за заповітом).
Зовсім іншою річчю є кооперативна власність, яку не слід плутати зі спільною частковою або приватною. Наприклад, у фермера є сільськогосподарський транспорт. До вступу у кооператив це майно вважалося приватною власністю, адже було придбано за власні кошти фермера. При вступі до кооперативу він добровільно вклав свою частку не грошима, а у вигляді тракторів. Отже, після вступу власність перестала бути приватною, і набула форми кооперативної. Всі члени кооперативного об’єднання можуть користуватися цим транспортом, діючи в інтересах кооперативу.
До речі, спільна сумісна власність може бути не тільки у вигляді єдиного об’єкту, але й у вигляді певної сукупності цінностей. Наприклад, коли подружжю належить магазин, де продають вироби з хутра. Товарні запаси є суспільною власністю чоловіка та жінки, адже були закуплені за їх загальний рахунок. Ще приклад — володіння кількома будинками різного типу, що були придбані після їх одруження. Але те, що було придбано до моменту укладення шлюбу, належить до приватної власності чоловіка та жінки.
Поняття та зміст державної власності. Загальне регулювання
Чітке визначення та перелік об’єктів, що належать до державної власності та знаходяться під охороною закону, детально викладено в Конституції та Кодексами України. Зокрема, до такого списку належать природні ресурси, корисні копалини, розташовані на території суверенної держави, повітря та ін. За законом, вони не підлягають приватизації.
Але від цього переліку відокремлюють комунальну власність. Вона не вважається державною, и виступає у ролі самостійного об’єкта. Нею управляють місцеві органи самоуправління (громади тощо). Наприклад, землі комунальної власності знаходяться в управлінні органів місцевого самоврядування та територіальних громад. Ці органі здійснюють права власника від імені народу, з дотриманням його інтересів. Отже, такі землі не можуть бути передані в приватну власність фізичній чи юридичній особі. Але їх можна тимчасово здавати в оренду, за умови дотримання суспільних інтересів.
Право власності на землю ті інші об’єкти не є абсолютним за своєю природою. На практиці це означає, що права власника можуть дещо обмежуватися, але не припинятися зовсім. Такі обмеження можливі тільки:
- З метою дотримання чинного законодавства.
- Зі збереженням принципів юридичної визначеності.
- З дотриманням інтересів конкретних осіб (власників) та суспільства в цілому.
Особливості регулювання на вищому рівні
Регулювання права власності здійснюється державою (в тому числі через суди різних інстанцій). Але в якості обмежувальних заходів обираються найменш обтяжливі, що по мінімуму торкаються прав та свобод приватних осіб.
Право власності на землю
За чинним законодавством, право власності на землю (земельні ділянки різної площі) полягає не тільки у безпосередньому володінні, але й у розпорядженні чи користуванні ними. Документально це підтверджується випискою з Держреєстру. Але окремі земельні угіддя знаходяться у державній власності, та потребують окремого підходу до регулювання.
Право державної власності на землю означає, що вона знаходиться під охороною держави, т не може бути переданою у приватну власність окремим особам. Не дивлячись на те, що в 2020 році таки був офіційно прийнятий оновлений Закон про землю (проєкт № 2178-10) що відкрив донині закритий ринок землі, ряд важливих моментів досі не узгоджено.
Цей закон було прийнято з метою врегулювання національної економіки та спрощення умов обігу сільськогосподарських угідь. Він передбачав створення прозорих умов для набуття фермерами у власність земельних ділянок для ведення сільськогосподарської діяльності (вирощування рослинних та зернових культур, розведення домашніх тварин тощо). У законі передбачалося право набуття власності за землю виключно для громадян України.
Особливості прав виникнення та регулювання питань інтелектуальної власності
Особливо палкі спори та суперечки виникають навколо прав інтелектуальної власності, зокрема авторських, винаходів та ноу-хау. В останні роки держава приділяє їх захисту на вищому рівні все більше уваги. Такі форми власності потребують особливого підходу у вирішенні спірних питань, але обов’язково захищають інтереси власника (автора, розробника тощо).
При регулюванні судові інстанції різних рівнів (включаючи Верховний Суд) керуються не тільки національним, але й міжнародним досвідом з аналогічних питань. Зокрема, інтелектуальна власність знаходиться під охороною двосторонніми угодами та міжнародними конвенціями.
