Правочин: видове різноманіття та практичне призначення
Кожна доросла дієздатна людина за своє життя вчиняє від декількох сотень правочинів. Та багато з громадян навіть не здогадуються про це. Що ж таке дійсні та нікчемні правочини, і для чого вони існують? Далі простими словами про складні юридичні терміни.
Загальне визначення поняття
Правочин — це законна правомірна дія, яка завжди стосується цивільних прав та обов’язків громадянина. Саме тому, значення та особливості цього терміну описані у Цивільному кодексі нашої країни. Людина, яка хоче набути, змінити або позбавитися певних цивільних прав, планує вчинення правочину.
Далі правочин ми будемо називати угодою, адже ці два поняття є майже ідентичними. Також, щоб краще зрозуміти природу терміну розглянемо реалістичну ситуацію із життя середньостатистичного українця. Уявимо, що чоловік середнього віку вирішив узяти позику на купівлю автомобіля. Під час отримання певної суми від кредитора між двома сторонами був укладений договір. У документі було зазначено, що чоловік зобов’язується повернути кредиторові гроші у повному обсязі через певний період часу. Можна сказати, що чоловік, підписавши договір, вчинив саме правочин.
Розрізняють такі види вольових дій щодо числа сторін-учасників:
- односторонній;
- двосторонній;
- багатосторонній.
В нашому прикладі, який ми розглянули, була двостороння дія, адже кредитор також має власні зобов’язання перед своїм клієнтом. Описана ситуація могла б кваліфікуватися багатосторонньою, якби кредиторів, або боржників було декілька. Одностороннім правочином може бути складання заповіту.
Існує декілька кваліфікацій правочинів за різними ознаками. Щоб ознайомитися детальніше з цим поняттям, користуйтеся інформаційною базою правового порталу ZakonOnline.
Недійсні угоди
Розрізняють обставини, за яких відбувається визнання правочину недійсним. Згідно ЦКУ до таких обставин відноситься недотримання однією або декількома сторонами своїх обов’язків, визначених правом. Наприклад, особа уклала договір з орендодавцем про оренду житла та згодом дізналася, що людина, яка узяла гроші за житло — аферист. Укладену угоду буде згодом визнано неправомірною та скасовано.
Розрізняють два основні види недійсних правочинів:
- Оспорювані — коли необхідно звернутися до суду про визнання правочинів недійсними.
- Нікчемні — коли відбувається визнання правочину недійсним самим законом без додаткової допомоги суду.
Взагалі оспорювані та нікчемні правочини не є єдиними у своїй класифікації. Наприклад, існують також додаткові види угод — наприклад, удаваний та фіктивний правочин. Щоб навчитися розрізняти ці поняття, ознайомтеся з інформацією, представленою на сайті ЗаконОнлайн. Саме тут зібрані усі законодавчі документи, які стосуються цього питання. Шукайте потрібні терміни із поясненнями за допомогою ключового слова швидко та зручно!
Фіктивна угода
Як зазначалося раніше, договір може бути недійсним, якщо одна із сторін не виконала умови, передбачені законом. У такому випадку інші сторони залишаються пригніченими та мусять захищати свої права за допомогою відповідних державних органів. Та судова практика показує, що бувають ситуації, коли усі сторони, які укладають між собою угоду, навмисно та осмислено створюють такі умови, за яких виникає фіктивний правочин.
Головні особливості фіктивного договору:
- Усі сторони знають, що договір не набуде правової сили.
- Сторони мають власну вигоду від неправдивого укладення угоди.
- Договір не є поштовхом до здійснення дій сторонами, які його уклали.
Наведемо приклад фіктивного договору та пояснимо, чим він може бути корисним певним категоріям осіб. Уявимо що бізнесмен веде подвійну бухгалтерію на своєму підприємстві. Таким чином чоловік заощаджує великі суми грошей на сплаті податків. Та настає час, коди податкова поліція виявляє намір детально перевірити достатки бізнесмена. Щоб при таких обставинах не відповідати перед судом за ухил від сплати податків, чоловік ніби переписує частину свого набутого майна на дружину. Насправді він не дарує машину, квартиру та інше майно своїй коханій, а створює лише фіктивну домовленість із нею.
На приведеному прикладі можна побачити наміри людей, які укладатись заздалегідь неправомірні угоди. Звісно, у описаній ситуації говорити про визнання правочинів недійсними можна тільки після судового розгляду.
