Принцип презумпції невинуватості
Ряд норм та принципів сучасного права походить від стародавнього римського. Наприклад, презумпція невинуватості залишається досі актуальною для багатьох провідних держав в тому числі й для України. Що це таке, яким чином трактується та застосовується у реальному житті? Читайте актуальну інформацію на ✩ZakonOnline✩!
Суть та принцип
На сьогодні згадки про дію презумпції невинуватості можна знайти в ряді чинних законодавчих актів, починаючи з найголовнішого — Конституції України. Це цілком правовий принцип, що означає наступне. Конкретну особу (бо декількох осіб) можна підозрювати у здійсненні певного злочину. Але вона вважається невинною — принаймні, до того моменту, коли буде фактично доведено її провину.
Таке доведення потрібно робити в порядку, передбаченому в законодавстві. Більш того — вина повинна бути визначена не тет-а-тет чи у вузькому колі, а в ході винесення судового вироку, що набрав сили.
Коротка історична довідка
Давньоримський принцип презумпції невинуватості викликав неабиякий інтерес у середньовічних філософів, правителів та політиків. Наприклад, для розвитку його ідейної бази в XIII ст. багато чого зробив французький кардинал Жан Монахус. Майже 5 століть потому в Британії над його вдосконаленням працював Вільям Гарроу. Саме він придумав чітке формулювання, що збереглося до наших днів.
Широко використовуватися в юридичній практиці презумпція невинуватості почала тільки на початку XX ст. Сьогодні з нею можна зіткнутися у законодавчих документах найвідоміших держав світу.
За часів існування СРСР замість презумпції невинуватості фактично діяв зовсім зворотній принцип. Була поширеною презумпція вини, завдяки чому постраждало немало людей. Це відбувалося на протязі майже 40 років, доки не були прийняти основи карного судочинства.
В ньому спостерігалися перші спроби відповідати високому рівню міжнародному співтовариству, а саме — сором’язливі кроки до узаконення презумпції невинуватості. На жаль, чіткого окреслення унікального принципу так і не відбулося. Більш того — адвокатський захист був обмеженим, та носів символічного характеру.
Тільки в 90-роках минулого століття, з проголошенням незалежності України та виданням нової Конституції, заснованої на демократичних засадах, презумпція невинуватості набула істотного значення. Вона була проголошена одним з принципів судочинства, та почала широко застосовуватися у вітчизняний юридичній та судовій практиці.
Характерні особливості
Справжній сенс презумпції невинуватості полягає зовсім не в тому, щоб заочно виправдати певну особу чи полегшити її становище. Цей принцип мотивує до доказування вини законними способами (збір доказів, проведення суду тощо).
Доказування повинні проводити органи, що висувають обвинувачення проти цієї особи. Отже, маємо наступне:
- Сторона обвинувачення приводить ряд доказів, що вказують на винність особи.
- Сторона захисту намагається довести протилежне – невинність (або зменшення вини).
Саме така картина спостерігається під час судових засідань.
Існує декілька сталих положень презумпції невинуватості:
- Доказування вини повинні проводити тільки обвинувачі.
- Вирок суду не може будуватися на припущеннях чи міркуваннях (тільки на твердій доказовій базі та фактах), а також на доказовій базі, здобутій незаконними шляхами.
- Обвинувальний вирок виносять виключно при повному доведенні вини.
Нюанси практичного застосування
Слід пам’ятати, що в деяких країнах досі діє презумпція вини. Тож захист в іноземному суді може дещо відрізнятися від прийнятого в нашій країні.
Офіційно презумпція невинуватості закріплена в ряді міжнародних законодавчих актів, зокрема, в Загальній декларації прав людини, пакті про громадянські права та ін. Саме її враховує Європейський суд в своїй практиці.
Протягом років незалежності нашої держави спостерігалися періодичні спроби відмінити цю презумпцію в Україні. Це планувалося зробити шляхом внесення відповідних змін у нормативні акти. Але ці спроби постійно викликали обурення, та давали великий резонанс. Отже, презумпція досі залишається чинною, та застосовується при розгляді різних справ.
