Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 січня 2024 року

у справі № 511/1875/21[1]

Цивільна юрисдикція

Щодо необхідності розмежування оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса районного нотаріального округу (далі - приватний нотаріус), в якому просила суд скасувати постанову про відмову в учиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників;9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, оскаржувана постанова приватного нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 є правомірною, оскільки нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, як наслідок, нотаріус позбавлений можливості самостійно встановити розмір (склад) спадкового майна померлого ОСОБА_2, за умови наявності спору між особами, які подали заяву про прийняття спадщини, який розглядається у порядку цивільного судочинства, та результати вирішення якого можуть безпосередньо вплинути на нього.

Таким чином, приватний нотаріус діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки видача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом могла призвести до порушення майнових прав інших осіб.

ВИСНОВКИ: тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій, порядок зупинення нотаріальних дій