Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 грудня 2023 року

у справі № 752/5281/20

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України у разі передання власником в користування іншій особі транспортного засобу

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державного нотаріуса державної нотаріальної контори, третя особа - приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання дій незаконними, визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору змінено. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов'язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 на підставі усної домовленості передав ОСОБА_7 у користування належний йому транспортний засіб, ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію. Автомобіль ОСОБА_7 не повернуто.

У подальшому спірний транспортний засіб було відчужено на підставі довіреностей та договору купівлі-продажу, які визнано судом недійсними, і в цій частині судові рішення не оскаржуються.

Останнім набувачем став ОСОБА_6.

З огляду на встановлені судами в цій справі обставини добровільного передання позивачем належного йому автомобіля ОСОБА_7 разом із ключами та свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу на підставі усної домовленості, а також з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу як рухомого майна, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з його волі, а тому не підлягає витребуванню у добросовісного набувача.

ВИСНОВКИ: передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: речово-правові способи захисту прав, правовий режим рухомих речей, підстави віндикації, способи судового захисту