Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 жовтня 2023 року

у справі № 371/1524/15-к[1]

Кримінальна юрисдикція

Щодо можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції в умовах воєнного стану

ФАБУЛА СПРАВИ

Ухвалою суду першої інстанції заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими та за виключними обставинами вироку суду залишено без задоволення.

Апеляційний суд ухвалою ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Системне тлумачення вказаних норм процесуального закону свідчить про імперативність приписів щодо права обвинуваченого на безпосередню участь у судовому розгляді, що не може бути обмежене, окрім здійснення судового провадження в умовах воєнного стану та у зв`язку з відповідними перешкодами, обумовленими ним.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України суд, приймаючи рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, має постановити вмотивовану ухвалу у випадку, якщо, зокрема сторона кримінального провадження заперечує проти здійснення судового провадження у такому форматі.

У цьому кримінальному провадженні суд, постановляючи ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а не з особистою участю засудженого, посилався на наявність обставин, викликаних умовами воєнного часу, які перешкоджали конвоювати засудженого до залу судових засідань.

Разом з цим, суд жодним чином не умотивував, які саме обставини, пов'язані з уведенням воєнного стану, перешкоджають забезпеченню безпосередньої участі в судовому засіданні засудженого ОСОБА_7, який у своїх заявах наполягав на доставленні його особисто до зали суду.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд без особистої участі обвинуваченого, допустив порушення права ОСОБА_7 на захист, адже не вжив належних заходів до забезпечення йому можливості брати особисто участь і відстоювати в суді свою позицію, що відповідно до приписів ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим у пункті 1 та підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВИСНОВКИ: положення ст. 336 КПК України передбачають можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції в умовах воєнного стану навіть у разі заперечення обвинуваченого проти цього, однак таке питання, згідно з приписами ч. 2 цієї статті, суд має вирішити ухвалою з наведенням обґрунтувань та мотивів, зокрема щодо обставин, які заважають безпосередній участі обвинуваченого в судовому засіданні в залі суду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на участь у судовому засіданні, порушення прав обвинуваченого, наслідки введення воєнного стану