Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 червня 2023 року

у справі № 607/23244/21

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до редакції газети «Підручники і посібники» про стягнення компенсації за порушення авторського права, упущеної вигоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надавши строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою суд першої інстанції визнав неподаною та повернув позовну заяву ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційний суд повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу, подану нею на ухвалу суду першої інстанції.

ОЦІНКА СУДУ

Частиною другою статті 352 ЦПК України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Тлумачення пункту 13 частини першої статті 353, статті 133 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що встановлення судом у відповідній ухвалі розміру судових витрат може бути предметом апеляційного оскарження.

ВИСНОВКИ: застосовуючи пункт 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. В такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на перегляд судових рішень, порядок справляння судового збору, недоліки позовної заяви