Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 березня 2023 року

у справі № 440/2582/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову в задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.

Позивач звернувся до окружного адміністративного суду із заявою про визнання в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиконання у повному обсязі рішення окружного адміністративного суду у цій справі, в якій просив:

1. визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про проведення перерахунку його пенсії на виконання рішення у справі № 440/2582/20;
2. зобов'язати відповідача усунути причини та умови невиконання у повному обсязі цього рішення;
3. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України повідомити про виконання рішення окружний адміністративний суд протягом 30-ти днів з дня отримання копії окремої ухвали.

Ухвалою окружного адміністративного суду зазначену вище заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу окружного адміністративного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню).

ОЦІНКА СУДУ

Відсутність у процесуальному законі можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не слугує безапеляційним аргументом щодо неможливості такого оскарження з огляду на таке.

Паво на апеляційне оскарження слід розглядати як право на оскарження судового рішення, прийнятого судом першої інстанції при розгляді спору щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Саме спір щодо рішень, дій і бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладено виконання судового рішення, що набрало законної сили, ініціюється заявою, поданою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (частина перша зазначеної статті).

Слід взяти до уваги положення частини першої статті 64 Конституції України, відповідно до якого конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Прикладом конституційної вказівки на можливість такого обмеження якраз і є застереження у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України стосовно права на касаційне оскарження. Відсутність подібної вказівки стосовно права на апеляційне оскарження у контексті статті 64 Конституції України означає, що це право не може бути обмежене законом.

Отже, розуміння положень статей 294 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такому сенсі, який визнає неможливим оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, буде означати звуження обсягу конституційного права на апеляційний перегляд, а отже, як наслідок, права на судовий захист прав людини і громадянина, закріпленого і гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України.

Відповідно до частини шостої статті 383 та частини сьомої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про задоволення заяви, поданої у порядку статті 383, може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таким чином, право на апеляційне оскарження з боку суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого при виконанні судового рішення визнані судом протиправними (заява задоволена), не викликає сумнівів. У цих умовах слід визнати, що визнання відсутності права суб`єкта, який звернувся зі скаргою, тобто який стверджує про порушення його прав відповідачем у процесі виконання судового рішення, на апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні його заяви ставить його як сторону у нерівні (істотно невигідні) умови, які порушують принцип рівності учасників справи перед законом і судом - одну з основних конституційних засад судочинства. Така нерівність сторін має ознаки дискримінації, забороненої з будь-яких підстав частиною другою статті 24 Конституції України, а також статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звідси випливає висновок, що тлумачення положень статей 294 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такому сенсі, який визнає неможливим оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, буде порушенням принципу рівності учасників справи перед законом і перед судом.

Додатковим підтвердженням неможливості обмеження права на апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є більш буквальний текстуальний аналіз статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність згадки про ухвалу суду про відмову у задоволенні скарги, поданої у порядку статті 383, у переліку, наведеному у статті 294, змушує звернути увагу на фразу «окремо від рішення суду» у диспозиції абзацу першого статті 294 (і в частині другій статті 293), наявність якої наголошує на тому, що у випадках прийняття ухвал, зазначених у переліку, передбачається наявність (або, принаймні, можливість прийняття) рішення суду, окремо від якого (тобто незалежно від його прийняття) можуть бути оскаржені перелічені ухвали. Відповідно до пункту 13 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги. Однак заява, яка подається у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не містить позовних вимог, а її розгляд не передбачає прийняття рішення суду; таким чином, вона не може належати до категорії ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, оскільки прийняття рішення суду з цього приводу не передбачається. Водночас така ухвала не може бути оскаржена разом із рішенням суду, оскільки змістовно пов'язаний лише з рішенням суду у попередній справі, яке набрало законної сили, оскарженню не підлягає і повинно бути виконане безумовно.

Враховуючи все вищевикладене, неможливість апеляційного оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може мати наслідком незабезпечення обов'язковості виконання судового рішення та дієвості судового контролю за його виконанням, і як наслідок, незабезпечення права особи на судовий захист.

Конституційний Суд України виснував також, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив для особи-позивача права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, не виконав головного обов`язку, покладеного на нього приписами частини другої статті 3 Конституції України, оскільки законодавчо не встановив дієвого судового контролю за виконанням судового рішення, не забезпечив права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві та гарантій його реалізації, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, право на апеляційний перегляд справи, обов'язковість судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні, вираженої через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України).

ВИСНОВКИ: ухвала про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на перегляд судових рішень, предмет апеляційного оскарження, порядок виконання судових рішень