Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 квітня 2023 року

у справі № 204/1052/20

Цивільна юрисдикція

Щодо доказового значення факту відсутності реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця при прийняття спадщини

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спільне проживання осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, презюмується.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

ВИСНОВКИ: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, доведення постійного проживання, визначення місця проживання зі спадкодавцем