Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 лютого 2023 року

у справі № 816/439/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо граничності терміну надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами

ФАБУЛА СПРАВИ

ФОП ОСОБА_1 звернулася до окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці, у якому просив суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не погоджується з висновками позапланової перевірки відповідача, що відображені в акті та зазначала, що нею не було допущено порушень законодавства про охорону праці відносно працівника ОСОБА_2. Пояснювала, що вона навпаки проявила увагу та турботу стосовно названого працівника, надавши останній через виключні обставини неоплачувану відпустку на строк 22 календарних днів, про який вона просила. Зауважувала, що надання відпустки працівникові без збереження заробітної плати за його бажанням не може вважатися порушенням державних гарантій права свободи на відпустки, а висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства зроблені відповідачем на підставі довільного трактування вимог законодавства України.

Окружний адміністративний суд вирішив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційний адміністративний суд вирішив постанову окружного адміністративного суду залишити без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Трудовим законодавством передбачене надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: 1) відпусток, наданих працівникам у силу суб'єктивного права, яке належить їм за законом; 2) відпусток без збереження заробітної плати, наданих за погодженням сторін.

Так, абзацом другим статті 84 Кодексу законів про працю та статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачена можливість отримання працівником (за його ініціативою) відпустки без збереження заробітної плати тривалістю не більше 15 календарних днів на рік за наявності у нього сімейних обставин або інших причин для її надання за обумовленою угодою з роботодавцем.

Статтею 26 Закону України "Про відпустки" передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Винятки щодо застосування (дії) статті 84 Кодексу законів про працю та статті 26 Закону України «Про відпустки» у трудових відносинах визначені пунктом 9 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Так, вказаним пунктом визначено, що керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.

Надано право керівникам зазначених органів у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.

Установлено, що під час здійснення органами виконавчої влади та іншими державними органами цих заходів: положення статті 26 Закону України "Про відпустки" та статей 32, 56 та 84 Кодексу законів про працю України (у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються.

Водночас під час перевірки ФОП ОСОБА_1, працівниками відповідача було встановлено, що позивачем на підставі наказунадана ОСОБА_2 відпустка без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами тривалістю 22 календарних дня.

З огляду на наведене, винятки застовування положень статті 26 Закону України "Про відпустки" та статті 84 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на трудові відносини які виникли між позивачем та працівником ОСОБА_2.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1, надавши ОСОБА_2 відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку із сімейними обставинами тривалістю 22 календарних дня, діяла поза межами чинного трудового законодавства.

ВИСНОВКИ: чинним законодавством на час спірних правовідносин, умов за яких позивач мав право надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати (у зв`язку із сімейними обставинами) у розмірі більшому ніж 15 календарних днів на рік, не встановлено. Крім того, нормами законодавства, чинними на час спірних відносин, не ставилось у залежність від бажання працівника отримати зазначений вид відпустки, кількість можливих отриманих днів такої відпустки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення трудового законодавства, порядок надання відпусток, оскарження рішень Держпраці