Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 лютого 2023 року

у справі № 400/1498/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо доказів, які можуть бути враховані судом для підтвердження факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди по 150 000 грн кожному.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено новий вирок, за яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено повністю. Ухвалено стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн кожному. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОЦІНКА СУДУ

Частиною 2 ст. 242 КПК України встановлено, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

При цьому диспозиція вказаної норми кримінального процесуального закону не містить імперативних посилань на необхідність проведення експертизи з метою встановлення перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому факт того, що експерт, який проводив судово-медичні дослідження, не попереджався про кримінальну відповідальність, у даному випадку не вказує на недопустимість їх як доказів, оскільки, як убачається із досліджених місцевим судом доказів, а саме відповіді на адвокатський запит з КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до Форми № 171/0, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 серпня 1999 року № 197, під час складення акта судово-медичного дослідження не передбачено попередження експерта про кримінальну відповідальність. Наведене також повністю узгоджується з положеннями ст. 102 КПК України, відповідно до якої саме у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Такі документи можуть бути враховані судом для підтвердження факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому посилання у вироку суду першої інстанції на вказані акти судово-медичних досліджень як на висновки судово-медичних експертиз, в даному випадку не свідчить про їх неналежність та недопустимість.

ВИСНОВКИ: системне тлумачення норм кримінального процесуального закону в частині вирішення питання обов'язковості проведення експертизи з подальшим складенням відповідного висновку експерта свідчить про те, що суд, обґрунтовуючи свою позицію щодо перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, вправі досліджувати та посилатись не лише на висновок експертизи, а й на інші докази, зокрема, і медичні документи, які підтверджують такий факт (акти судово-медичних досліджень, довідки, видані медичними установами тощо).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дослідження доказів судом, експертне дослідження, допустимість доказів, транспортні злочини, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, підстави проведення експертизи