Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 лютого 2023 року

у справі № 203/798/20

Цивільна юрисдикція

Щодо застосування принципу «розумної обачності» у виконавчому провадженні

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення грошових коштів.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Ураховуючи наведені норми права та беручи до уваги принцип «розумної обачності», Верховний Суд вважає, що у порушення наведених вище основних засад здійснення виконавчого провадження, у порушення своїх імперативних обов`язків, передбачених пунктом 3 частини другої статті 18, статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито ОСОБА_1 про повернення коштів, які залишилися від реалізації на торгах майна, так і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана ОСОБА_1, державний виконавець зобов'язаний був пересвідчитися у тому, що така заява подана саме ОСОБА_1.

Державний виконавець зазначених дій не вчинив і у своїй апеляційній скарзі на рішення суду цього не заперечує, зазначаючи, що жодним законодавчим актом його не зобов`язано перевіряти, чи тією особою, яка подає заяву, подано цю заяву та її підпис. Зазначене спростовується зазначеними вище положеннями Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, проявити принцип «розумної обачності» і він не відклав вчинення виконавчої дії, тобто надання вказівки банку на перерахунок коштів, які залишилися від реалізації майна на торгах, до з'ясування обставин подання такої «незрозумілої» заяви від імені ОСОБА_1 , за відсутності його самого.

Ураховуючи, що державний виконавець не виконав обов'язку з повернення ОСОБА_1 залишку коштів від реалізації на торгах майна, належного йому, Верховний Суд доходить висновку, що він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належне йому майно (грошові кошти).

ВИСНОВКИ: принцип «розумної обачності» безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження дій виконавця, судовий контроль за виконанням судових рішень, порушення засад виконавчого провадження