Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 07 грудня 2022 року

у справі № 761/39955/20

Цивільна юрисдикція

Щодо заборони виселення військовослужбовців з службового житла без надання іншого жилого приміщення

ФАБУЛА СПРАВИ

Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї районної в місті державної адміністрації, про виселення із службової квартири та зняття з реєстрації.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Положення статті 125 ЖК України визначають випадки коли особу не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (абзац третій зазначеної статті).

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Перед відповідачем ОСОБА_1, як військовослужбовцем, держава виконала свій обов`язок, передбачений частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», та забезпечила його житловим приміщенням для постійного проживання, з можливістю приватизації, право на яку реалізовано бувшими членами його сім'ї.

З припиненням військової служби вказаної категорії військовослужбовців припиняється право на користування службовим житловим приміщенням, наданим на період її проходження, що виключає можливість застосування статті 125 ЖК України під час розгляду спору про виселення без надання іншого житла (яке вже було надано державою).

ВИСНОВКИ: Виходячи зі змісту статей 48, 118, 119, 124 125 ЖК України, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» заборона виселення поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби і не забезпечених житлом для постійного проживання у межах норми.

Тому на військовослужбовців, а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми, не поширюються гарантії, передбачені статтею 125 ЖК України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: житлові спори, житлове забезпечення військовослужбовців, підстави виселення