Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 листопада 2022 року

у справі № 761/13804/22

Кримінальна юрисдикція

Щодо дискреційних повноважень прокурора при визначенні форм закінчення досудового розслідування

ФАБУЛА СПРАВИ

Постановою прокурора захиснику ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення та у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді частково задоволено скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора окружної прокуратури міста ОСОБА_9 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд ухвалою відмовив прокурору у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, дійшовши до висновку, що оскаржене рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

ОЦІНКА СУДУ

Перелік рішень, дій і бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено у ст. 303 КПК.

Із системного аналізу положень ст. 284 КПК вбачається, що їх зміст передбачає два види закриття кримінального провадження, які є різними за своєю суттю та наслідками: закриття провадження, що передбачає неможливість подальшого досудового розслідування (повне закриття кримінального провадження), і закриття провадження щодо підозрюваного, що передбачає неможливість проведення досудового розслідування стосовно цієї особи, проте не перешкоджає подальшому досудовому розслідуванню відповідного кримінального правопорушення. До повноважень прокурора у провадженні, де особі повідомлено про підозру, належить другий вид закриття провадження.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 283 КПК, яка визначає форми закінчення досудового розслідування, саме прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Натомість в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов'язав процесуального керівника прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність прокурора, які визначені положеннями ст. 307 КПК, та втрутився в дискреційні повноваження прокурора, визначені положеннями ст. 283 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.

ВИСНОВКИ: системне тлумачення кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 283, 284 КПК, свідчить, що право обрати ту чи іншу форму закінчення досудового розслідування належить до дискреційних повноважень прокурора в кримінальному провадженні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальні повноваження прокурора, оскарження рішень прокурора, порядок досудового розслідування, межі повноважень слідчого судді