Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 лютого 2022 року

у справі № 346/2238/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо недопустимості визнання правочину удаваним в частині сторони

ФАБУЛА СПРАВИ

Єпархія Української греко-католицької церкви, яка в подальшому змінила назву на релігійна організація «Управління Єпархії Української греко-католицької церкви», звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, сільська рада, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та державних актів на земельні ділянки, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності.

Позов обґрунтований тим, що земельні ділянки насправді придбані єпархією за кошти, отримані від благодійних організацій та фізичних осіб, для будівництва молодіжного реколекційного центру. Покупцем був архієрей, оскільки відповідно до ст. 82 ЗК України земельні ділянки за договорами купівлі-продажу можуть набуватися юридичними особами у власність для здійснення підприємницької діяльності, їх набуття не для здійснення підприємницької діяльності розцінювалося нотаріусами як заборона. Тому єпископ оформив вищезазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок на своє ім’я. Отже, вказані правочини є удаваними в частині покупця, а фактичний власник земельних ділянок – єпархія.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, позов релігійної організації задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочин

Отже, удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з вчиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину.

ВИСНОВКИ: нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, ознаки удаваного правочину, недійсність угоди щодо землі, правочини з пороками мети