Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 січня 2022 року

у справі № 910/16243/20

Господарська юрисдикція

Щодо перевірки АМК відомостей, які отримані з матеріалів кримінального провадження

Фабула справи: ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -ТОВ «АЛЬТАІР і К» про визнання недійсним та скасування рішення Комітету у справі «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Рішенням господарського суду позов Товариства задоволено частково: визнано недійсним та скасовано п.п. 1 та 3 Рішення АМК, з посиланням на наявність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Комітету на користь Товариства 1051,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Мотивація касаційної скарги: Товариство вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, а саме: ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 35, 41, 48, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210), п.п. 16, 23, 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (далі - Правила розгляду заяв), ст.ст. 14, 75, 77, 78 ГПК України (в частині невіднесення недостовірних та неналежних доказів до сукупності обставин і доказів, які підлягають оцінюванню при вирішенні питання про наявність/відсутність порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Правова позиція Верховного Суду: за приписами п.п. 23 та 32 Правил розгляду заяв, службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону № 2210 при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону № 2210 доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/416/18, від 23.04.2019 у справі № 910/21046/17.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Висновки: відомості, які отримані з матеріалів кримінального провадження, передані АМК згідно з приписами ст. 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», підпадають під визначення доказів в розумінні ст. 73 ГПК України та підлягають перевірці на предмет їх належності та допустимості у загальному порядку.

Ключові слова: процедура оцінки доказів, формування доказової бази, межі дискреційних повноважень АМК, ознаки недопустимості доказів