Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 січня 2022 року

у справі № 911/2737/17

Господарська юрисдикція

Щодо сутності зловживання процесуальними правами

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ "Ніко-Тайс" звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС.

Суд задовольнив скаргу. ТОВ "Ніко-Тайс" подало заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язану із розглядом скарги (6 500,00 грн), яку суд першої інстанції своєю ухвалою, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, задовольнив.

ТОВ "Ніко-Тайс" також звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення із Відділу ДВС витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції (7 020,00 грн). Суд апеляційної інстанції зазначену заяву задовольнив.

ОЦІНКА СУДУ

Стаття 43 ГПК "Неприпустимість зловживання процесуальними правами" передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. У ч. 4 цієї статті передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Відтак доволі важко доволі провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.

ВИСНОВКИ: зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у ст. 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус учасників судового процесу, засади господарського судочинства, правова поведінка