Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 січня 2022 року

у справі № 922/2312/20

Господарська юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постановах

від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц

від 12.09.2018 у справі № 906/530/17

від 17.10.2018 у справі № 927/395/13

від 17.10.2018 у справі № 5028/16/2/2012

від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17

від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16

від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16

Фабула справи: ПрАТ «Юнікон» (далі - Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до АТ «Завод «Електроважмаш» (далі - Завод) про стягнення із Заводу 1% річних та втрат від інфляції, посилаючись на неналежне виконання договору поставки.

Рішенням господарського суду позов задоволено.

Товариство звернулось до господарського суду на бездіяльність державного виконавця, в якій просило:

1. визнати неправомірною його бездіяльність, що полягає у невиконанні ним вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та в нездійсненні належних дій, необхідних для подання виконавчого документа у вказаному виконавчому провадженні, а також інших документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду;
2. зобов'язати цього державного виконавця здійснити дії, необхідні для подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування Товариству коштів, стягнутих за рішенням господарського суду, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду.

Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, провадження щодо розгляду скарги Товариства на дії та бездіяльність державного виконавця закрито; роз'яснено Товариству, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Мотивація касаційної скарги: Товариства вважає, його скарга не стосується оскарження дій державного виконавця під час виконання ним заходів з примусового виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження, а оскаржується лише бездіяльність щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що не є заходом з примусового виконання рішення суду і жодним чином не впливає на права та обов'язки інших сторін зведеного виконавчого провадження. Зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження за скаргою, яка подана в порядку, визначеному розділом VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», до господарського суду, який прийняв рішення по суті позову.

Правова позиція Верховного Суду: приписами ст.ст. 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Висновки: оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ключові слова: адміністративна юрисдикція, обов'язки виконавця, процедура виконання судових рішень, господарська юрисдикція