Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 грудня 2021 року

у справі № 521/21563/19

Цивільна юрисдикція

Щодо ефективності способу захисту прав шляхом визнання за позовом особи, яка не є стороною у зобов'язанні, неналежним виконання умов інвестиційно-підрядного договору

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління капітального будівництва міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Златоград», про визнання неналежним виконання умов договору.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, особа, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб`єкта.

ВИСНОВКИ: не є ефективним способом захисту визнання за позовом особи, яка не є стороною у зобов'язанні, неналежним виконання умов інвестиційно-підрядного договору, який укладено між замовником будівництва та підрядником, оскільки не передбачає відповідного обов`язку сторони договору та не забезпечує відновлення прав особи, що не є стороною такого договору.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на ефективний засіб юридичного захисту, спори із замовниками будівництва, захист прав інвесторів, порядок виконання цивільних обов’язків, порушення умов договору