Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 квітня 2021 року

у справі № 237/6587/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження

ФАБУЛА СПРАВИ

Ухвалою суду першої інстанції кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України закрито у зв`язку з примиренням із потерпілою.

Ухвалою апеляційного суду відмовлено прокурору у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на іншу ухвалу суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Положеннями ч. 3 ст. 395 КПК України встановлено, що в разі, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Частиною 7 ст. 376 КПК України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

У своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що оскільки в судовому засіданні під час проголошення ухвали він присутній не був, то суд відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України мав направити йому копію судового рішення у встановлені цією статтею строки, а сім днів на апеляційне оскарження цієї ухвали відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України мали б обчислюватися з моменту отримання ним копії рішення.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

ВИСНОВКИ: доводи прокурора щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у зв`язку з порушенням судом положень ч. 7 ст. 376 КПК України є необґрунтованими, оскільки прокурор фактично брав участь у судовому засіданні, однак з власної волі не скористався своїм правом бути присутнім під час проголошення повного тексту ухвали та не вжив належних заходів для своєчасного отримання її копії, що в свою чергу свідчить про відсутність заінтересованості останнього у розгляді даного кримінального провадження. Отже, прокурор не був обмежений у праві отримати копію вищевказаної ухвали одразу після її проголошення, а те, що він не скористався своїм диспозитивним правом бути присутнім під час проголошення судового рішення, є суб'єктивною обставиною, яка виникла внаслідок безпосередніх дій самого прокурора, тому вона не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на участь у судовому засіданні, порядок вручення судового рішення, пропуск процесуального строку, добросовісне виконання процесуальних обов'язків