Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 квітня 2021 року

у справі № 520/1470/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо необхідності встановлення власника майна при вирішенні питання про можливість застосування спеціальної конфіскації

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком суду першої інстанції, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, затверджено угоди між прокурором і обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції від 5 квітня 2001 року); (ч. 3 ст. 27 ), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року); ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України (у редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їм остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевозку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевозку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації майна;

Цим вироком клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному провадженні - задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Спеціальна конфіскація згідно з вимогами ст. 96-1 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

ВИСНОВКИ: встановлення власника майна напряму пов'язане із можливістю застосування спеціальної конфіскації до такого майна. При цьому сама лише відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про власника майна, щодо якого було заявлено клопотання про його спеціальну конфіскацію, не свідчить про те, що майно взагалі не має власника та є безхазяйним.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок вирішення питання про спеціальну конфіскацію, підстави для державної реєстрації прав, підстави застосування спеціальної конфіскації