Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 вересня 2021 року

у справі № 750/13728/19

Кримінальна юрисдикція

Щодо з’ясування, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено, його дії перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

ОЦІНКА СУДУ

Кримінальна відповідальність за ст. 116 КК настає за умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Дії, які вчиняються в афективному стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі, тривалості стану фізіологічного афекту.

Намір на вбивство дуже тісно пов`язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі намір на вбивство виникає так несподівано, як і сам стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди не передбачувано та швидко й безпосередньо під впливом стану афекту.

Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає раптові, імпульсивні, підсвідомі дії.

Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв'язувати проблему і конфліктну ситуацію.

ВИСНОВКИ: для з’ясування, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, та вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов’язаного з умисним позбавленням життя особи, призначається психолого-психіатрична експертиза.

Проте в матеріалах кримінального провадження немає даних про проведення щодо особи такої експертизи. Разом з тим зі змісту ухвали вбачається, що при наведенні мотивів на обґрунтування рішення про перебування особи під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання суд апеляційної інстанції вдався до самостійного аналізу обставин кримінального провадження з метою встановлення в діях особи афектованого наміру на вбивство потерпілого. Апеляційний суд дійшов безпідставних висновків про виникнення в засудженого стану афекту внаслідок систематичного знущання дорослого сина. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою відсутність спеціальних висновків психолого-психіатричної експертизи щодо встановлення наявності або відсутності в засудженого стану фізіологічного афекту під час вчинення злочину. До того ж у матеріалах провадження міститься висновок судово-психіатричної експертизи, якою встановлено, що на час вчинення злочину він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, правила кваліфікації злочинів, істотне порушення кримінального процесуального закону