Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 18 серпня 2021 року

у справі № 161/5211/20

Кримінальна юрисдикція

Щодо наслідків призначення покарання, яке є більш суворим, ніж було передбачено санкцією, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення

Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 369 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що судом невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який має бути застосовано, оскільки суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону від 22.11.2018 р., а не в редакції закону від 10.11.2015 р., яка була чинна на момент вчинення кримінального правопорушення.

Правова позиція Верховного Суду: ОСОБА_1 засуджений до покарання у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до покарання, яке встановлено санкцією ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р. Вказаний закон набув чинності 01 липня 2020 року, проте кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 19 лютого 2020 року, тобто до набрання чинності наведеного вище закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За положеннями ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 770-VIII від 10.11.2015р., яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища караються штрафом від п'ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Поряд з цим, санкція ч. 1 ст. 369 КК України в редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р., яка набрала чинності на момент постановлення вироку апеляційним судом, передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто зазначена норма закону посилює кримінальну відповідальність, а тому не може бути застосована.

Висновки: суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_1 покарання, яке є більш суворим, ніж було передбачено санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, що діяла на момент вчинення ним кримінального правопорушення.

Ключові слова: звільнення від відбування покарання, надмірна м'якість призначеного покарання, врахування пом’якшуючих обставин