Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 грудня 2020 року

у справі № 210/4600/15-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо юридичного змісту презумпції невинуватості

Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна. Запобіжний захід у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без зміни.

Ухвалою апеляційного суду (з урахуванням ухвали апеляційного суду, якою виправлено описку у цьому рішенні) вирок суду першої інстанції ОСОБА_1 змінено в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що суд повинен усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачити на її користь, а не займати сторону обвинувачення, наполягає на тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які вказують на його винуватість поза розумним сумнівом.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов'язку доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов`язок покладається на органи, що висунули звинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Висновки: суть презумпції невинуватості не в тому, що особа є невинуватою, а в тому, що існує припущення щодо її невинуватості. Презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи, і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним.

Ключові слова: засади кримінального провадження, принцип забезпечення доведеності вини, правова природа презумпції невинуватості