Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 07 жовтня 2020 року

у справі № 523/14396/19

Цивільна юрисдикція

Щодо порядку утримання податків і зборів при виконанні судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц

ФАБУЛА СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Видавничий звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашнікова Р. В., заінтересована особа – ОСОБА_1.

Cкаржник (який є роботодавцем ОСОБА_1) зазначав, що він добровільно виконав судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, тому просив суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення ним виконавчого провадження та зобов’язати винести постанову про закінчення провадження.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, оскільки боржник виплатив стягувачу не всю суму, яка вказана в рішенні суду.

Верховний Суд скасував судові рішення у частині відмови у задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

ОЦІНКА СУДУ

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов’язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Проте у рішенні суду не було зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю.

Водночас Верховний Суд зазначив, що чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов’язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов’язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням. У зв’язку з цим немає підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у задоволенні скарги щодо зобов'язання головного державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

ВИСНОВКИ: податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівникові, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом. Крім того, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов’язана (у випадках, передбачених Податковим Кодексом України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

З огляду на викладене у цій справі роботодавець при виконанні судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди діяв відповідно до вимог податкового і трудового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримав із визначеної судом суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок оскарження бездіяльності виконавця, оподаткування сум середнього заробітку, обов'язки роботодавця, відрахування при стягненні заробітної плати, порядок виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку