Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 04 лютого 2020 року

у справі № 914/240/18

Господарська юрисдикція

Щодо визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України

Фабула справи: заступник військового прокурора регіону звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" (далі - ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт") та ТОВ «Будінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадська організація "Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ "АрхіБуд", військова частина, міська рада, Регіональний ландшафтний парк "Знесіння", про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд, укладеного ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" та ТОВ «Будінвест».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" було відчужено військове майно за відсутності згоди Кабінету Міністрів України, як власника майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області задоволено клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності, відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про визнання поважними причин пропуску позовної давності та відмовлено у задоволенні позову.

Постановою апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області скасовано. Справу передано для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "АрхіБуд" вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що у даному випадку позов був пред’явлений правомірно у порядку ч. 3 ст. 30 ГПК України (за місцезнаходженням нерухомого майна), тобто за правилами виключної підсудності. Водночас після залучення у якості співвідповідача Адміністрації державної прикордонної служби України виникла конкуренція між різними, але рівнозначними ч.ч. 3 та 5 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність справ), а тому оскільки ч. 5 ст. 30 ГПК України не превалює над ч. 3 ст. 30 ГПК України, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення судом апеляційної інстанції правил виключної підсудності.

Правова позиція Верховного Суду: приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

Висновки: у випадку виникнення конкуренції норм ч. 3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України.

Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Ключові слова: територіальна юрисдикція, ЦОВВ, спір з Кабінетом Міністрів України, спір щодо нерухомості