ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/862/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу «Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая»

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (у складі колегії суддів: Філіпова Т. Л. (головуючий), Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)

у справі № 902/862/23

за позовом «Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая»

до Вінницької міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці,

про визнання незаконним та скасування пункту 1 і підпункту 1.2 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року «Вінницький приватний православний навчально-виховний комплекс святого Миколая» (далі - «Вінницький приватний православний НВК святого Миколая») звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1 та підпункту 1.2 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним громадам, визнання договору оренди припиненим та про скасування пунктів рішень міської ради» (далі - рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за відсутності правових підстав відповідачем прийнято рішення про припинення права Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці постійного користування земельною ділянкою, що також порушує права позивача, оскільки його право суперфіцію (договір від 26.07.2016) виникло внаслідок існування у Релігійної громади Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці права постійного користування цією земельною ділянкою. Крім того, позивач також зазначив, що пункт 1.2 оскаржуваного рішення, яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення Вінницької міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницьким приватним православним НВК святого Миколая» прийнято відповідачем з перевищенням встановлених законом повноважень та без визначення підстав для прийняття такого рішення.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2023 відкрито провадження у справі № 902/862/23, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Релігійну громаду Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниці

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.10.2023 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 №1677, яким Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928), та пункт 1.2. рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677, яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницьким приватним православним НВК святого Миколая» на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці.

У листопаді 2023 року Вінницька міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2023.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2023 у справі № 902/862/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 зупинено провадження у справі № 902/862/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2024 року «Вінницький приватний православний НВК святого Миколая» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГПК України)), просить ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

За доводами касаційної скарги, зупиняючи провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови, суд апеляційної інстанції не врахував, що правовідносини у справі № 902/862/23 та у справі № 906/1330/21 не є подібними, а також взагалі не навів жодного обґрунтування дійсної наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 902/862/23 за касаційною скаргою «Вінницького приватного православного НВК святого Миколая» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Вінницька міська рада у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та вмотивованість ухвали суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 розділу IV цього Кодексу.

Частиною 2 статті 281 ГПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

А статтею 234 ГПК України встановлено вимоги до змісту ухвали суду.

Статтями 227, 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади «Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції, та вважав, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування Закону України від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» у справі № 906/1330/21 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм права у справі № 902/862/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Предметом розгляду у справі № 902/862/23, що розглядається, є позовні вимоги «Вінницького приватного православного НВК святого Миколая» до Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 №1677, яким Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Ващука (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990367305101, номер запису про інше речове право: 15730928), та пункту 1.2. рішення Вінницької міської ради від 26.05.2023 № 1677, яким скасовано пункт 1 додатку 3 до рішення міської ради від 29.04.2016 № 254 про надання дозволу на укладання договору суперфіцію Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця з «Вінницьким приватним православним НВК святого Миколая» на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0520688900:05:001:0102, у м. Вінниці, обґрунтовані відсутністю правових підстав для припинення Релігійній громаді Хрестовоздвиженського храму УПЦ м. Вінниця права постійного користування земельною ділянкою та перевищенням відповідачем повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином, ключовими питаннями при вирішенні спору у справі, що розглядається, є наявність/відсутність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та наявність/відсутність повноважень у міської ради для прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, зі змісту ухвали палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023, якою справу № 906/1330/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вбачається, що у цій справі предметом розгляду є позовні вимоги ОСОБА_1 до Релігійної громади «Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

На розгляд Великої Палати Верховного Суду передано як виключну правову проблему питання щодо визначення необхідної кількості членів релігійної громади для прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту у разі, коли загальна кількість членів не визначена, зважаючи на те, що у Законі України від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» існує прогалина.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі № 902/862/23, апеляційний суд у супереч наведеним нормам ГПК України та висновкам Верховного Суду не дослідив, чи є правовідносини у справі № 906/1330/21 та у справі № 902/862/23, що розглядається, подібними.

Ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження від 26.02.2023 всупереч положенням статті 234 ГПК України не містить будь-яких мотивів такого зупинення.

Ураховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 902/862/23, що розглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови, є передчасним та не відповідає наведеним вище положенням господарського процесуального законодавства та висновкам Верховного Суду.

З огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Згідно з частинами 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи викладене, касаційна скарга «Вінницького приватного православного НВК святого Миколая» підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зокрема, вирішення питання наявності підстав для зупинення апеляційного провадження.

При новому розгляді питання зупинення апеляційного провадження у справі № 902/862/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 906/1330/21 та оприлюднення повного тексту постанови, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на те, що 19.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

За результатами розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу «Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая» задовольнити.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 902/862/23 скасувати.

3. Справу № 902/862/23 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ