Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 березня 2024 року

у справі № 303/3456/19

Кримінальна юрисдикція

Щодо порушення апеляційним судом права сторони захисту на рівність у реалізації своїх процесуальних прав

ФАБУЛА СПРАВИ

Суд першої інстанції вироком, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОЦІНКА СУДУ

Право обвинуваченого на захист закріплено в п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Частиною 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного захищати себе особисто або використовувати юридичну допомогу захисника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чопенко проти України» від 15 квітня 2015 року наголошується на тому, що, виходячи з гарантій, закріплених у підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, надзвичайно важливим для справедливості системи кримінального судочинства є те, що обвинувачений повинен мати адекватний захист як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді (справа «Лала проти Нідерландів»). Участь представника прокуратури у засіданні суду апеляційної інстанції, на якому підсудний або його представник були відсутніми, є такою, що порушує право заявника на захист та принцип рівності сторін, що є невід`ємною складовою права на справедливий суд (справи «Бельзюк проти Польщі» та «Піралі Оруджов проти Азербайджану»).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ст. 20 КПК визначено, що забезпечення права на захист реалізується як особисто підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим, так і за допомогою захисника.

Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту і таким чином вплинути на результат провадження.

За приписами ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу. Частиною 4 цієї норми передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

ВИСНОВКИ: у судовому засіданні, здійснюючи апеляційний перегляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 по суті за участю лише представника сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи були належним чином повідомлені про судове засідання на цю дату сторони кримінального провадження. Відповідні відомості, що достовірно підтверджують факт сповіщення учасників про судове засідання, матеріали справи не містять. Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника, ретельно не перевірив викладених в ній доводів, перерахував докази сторони обвинувачення, не досліджуючи їх безпосередньо, та при викладенні своїх висновків обмежився загальними фразами щодо доведення винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині.

За цих обставин суд апеляційної інстанції порушив право сторони захисту на рівність у реалізації своїх процесуальних прав (ч. 2 ст. 22 КПК), тобто допустив істотне порушення вимог КПК, яке в розумінні положень ст. 412 цього Кодексу перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на участь у судовому засіданні, порушення засад кримінального провадження, порушення прав обвинуваченого